Срібна призерка чемпіонату світу зі стрибків у висоту Юлія Левченко є однією з найпопулярніших і найбільш затребуваних у рекламі українських атлеток. Уродженка Бахмута, яку називають найкрасивішою спортсменкою країни, цього року повернулася на свій високий рівень, зупинившись за крок від медалі ЧС-2025 під зливою у Токіо.
У розмові з OBOZ.UA Юлія розповіла про те, як ставиться до свого статусу красуні, популярність, похід по хліб без макіяжу та скажену світову першість, де чоловіки плавилися від спеки, а жінки – перечікували зливу.
– Ви одна з тих спортсменок, які реально затребувані у нашій країні як бренд і яка має спонсорські контракти. З чого все починалось і за рахунок чого вам це вдається?
– Найперше – це спортивні результати, тобто, якщо ти – атлет, то звичайно маєш займатися своєю справою, і фундамент – це твоя спортивна кар'єра. Звичайно круто, якщо у цій кар'єрі є ще й медійність. Це і додатковий заробіток для спортсмена, і заділ для майбутнього.
Адже коли ти працюєш над своїм ім'ям, то потім можеш використовувати це для своїх майбутніх проєктів – наприклад, відкрити школу або долучитися до якихось благодійних акцій, або бути тренером, і до тебе будуть приходити займатися спортсмени. Все, що ти хочеш. Варіантів безліч, але все ж таки найважливіший компонент – це бути спортсменом і не забувати про це.
А другий момент – це бути собою. Звичайно з поправкою на те, що в нас є імідж, який ми маємо підтримувати і нести в маси такий позитивний приклад. Але бути собою, бо світ мінливий, а те, яким ти є, це один раз і на все життя. Тому ця автентичність дуже цінується.
А третє – це звичайно удача, тому що дуже багато факторів є, які вже від нас не залежать. І тут вже потрібна удача – як у спорті, так і у житті. І якщо вийде так, що тебе помітять люди, зацікавляться тобою, то далі вже це буде більш автоматичний шлях.
– Вже не перший рік у вас статус найкрасивішої спортсменки країни – вас так неодноразово називали і журналісти, і уболівальники. Які плюси і мінуси такого статусу? І як це відображається на ваших успіхах поза аренами?
– Дивіться, з плюсів – я просто займалася тим, що люблю – стрибками у висоту. А те, що люди помітили в мені красу, це зіграло мені на руку, тому що вони почали цікавитись легкою атлетикою і дивитися її як спортивні вболівальники. Тобто це трошки спрацювало, як така візитна картка. Це почало привертати увагу людей до нашого виду спорту і легкої атлетики, зокрема.
Мінуси – особливо не знаходжу. Тому що у мене завжди на першому місці був спорт. Тому коли навіть були порівняння – модель або спортсменка, я ніколи у моделі й не йшла, а закріпила за собою статус спортсменки. І ніколи не чула нарікань, мовляв, хто ти є – атлетка, чи модель, чи ще хтось. В мене вийшло так, що оцю свою візитівку я змогла інтегрувати у в свій бренд як спортсмена. Можливо, у мене не було якогось суперплану. Але так вийшло, що й удача вплинула.